| | |
| поніме́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поніме́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поніме́чуймо |
| 2 особа | поніме́чуй | поніме́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поніме́чуватиму | поніме́чуватимемо, поніме́чуватимем |
| 2 особа | поніме́чуватимеш | поніме́чуватимете |
| 3 особа | поніме́чуватиме | поніме́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поніме́чую | поніме́чуємо, поніме́чуєм |
| 2 особа | поніме́чуєш | поніме́чуєте |
| 3 особа | поніме́чує | поніме́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| поніме́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | поніме́чував | поніме́чували |
| жін. р. | поніме́чувала |
| сер. р. | поніме́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
