| понахо́дити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (прийти куди-небудь – про багатьох) | ||
| Інфінітив | понахо́дити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | понахо́дьмо | |
| 2 особа | понахо́дьте | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | понахо́димо, понахо́дим | |
| 2 особа | понахо́дите | |
| 3 особа | понахо́дить | понахо́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | понахо́див | понахо́дили |
| жін.р. | понахо́дила | |
| сер.р. | понахо́дило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| понахо́дивши | ||