| | |
| попідко́чувати1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (підкотити до чогось багато чогось) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | попідко́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | попідко́чуймо |
| 2 особа | попідко́чуй | попідко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | попідко́чую | попідко́чуємо, попідко́чуєм |
| 2 особа | попідко́чуєш | попідко́чуєте |
| 3 особа | попідко́чує | попідко́чують |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | попідко́чував | попідко́чували |
| жін.р. | попідко́чувала |
| сер.р. | попідко́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| попідко́чуваний |
| Безособова форма |
| попідко́чувано |
| Дієприслівник |
| попідко́чувавши |
