| | |
| відко́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (котячи, просувати в бік від чогось) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | відко́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | відко́чуймо |
| 2 особа | відко́чуй | відко́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відко́чуватиму | відко́чуватимемо, відко́чуватимем |
| 2 особа | відко́чуватимеш | відко́чуватимете |
| 3 особа | відко́чуватиме | відко́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | відко́чую | відко́чуємо, відко́чуєм |
| 2 особа | відко́чуєш | відко́чуєте |
| 3 особа | відко́чує | відко́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| відко́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | відко́чував | відко́чували |
| жін. р. | відко́чувала |
| сер. р. | відко́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| відко́чуваний |
| Безособова форма |
| відко́чувано |
| Дієприслівник |
| відко́чувавши |
