| поручи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (доручити) | ||
| Інфінітив | поручи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | поручі́мо, поручі́м | |
| 2 особа | поручи́ | поручі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | поручу́ | пору́чимо, пору́чим |
| 2 особа | пору́чиш | пору́чите |
| 3 особа | пору́чить | пору́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | поручи́в | поручи́ли |
| жін.р. | поручи́ла | |
| сер.р. | поручи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| поручи́вши | ||