| відлюби́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | відлюби́тися, відлюби́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | відлю́биться | |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ||
| жін.р. | ||
| сер.р. | відлюби́лося, відлюби́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| [безос.] | ||