| | |
| поту́пцятися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поту́пцятися, поту́пцятись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поту́пцяймося, поту́пцяймось |
| 2 особа | поту́пцяйся, поту́пцяйсь | поту́пцяйтеся, поту́пцяйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поту́пцяюся, поту́пцяюсь | поту́пцяємося, поту́пцяємось, поту́пцяємся |
| 2 особа | поту́пцяєшся | поту́пцяєтеся, поту́пцяєтесь |
| 3 особа | поту́пцяється | поту́пцяються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | поту́пцявся, поту́пцявсь | поту́пцялися, поту́пцялись |
| жін.р. | поту́пцялася, поту́пцялась |
| сер.р. | поту́пцялося, поту́пцялось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| поту́пцявшись |