| | |
| потьма́ри́ти – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | потьма́ри́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | потьма́рмо, потьмарі́мо, потьмарі́м |
| 2 особа | потьма́р, потьмари́ | потьма́рте, потьмарі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | потьма́рю́ | потьма́римо́, потьма́ри́м |
| 2 особа | потьма́ри́ш | потьма́рите́ |
| 3 особа | потьма́ри́ть | потьма́ря́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | потьма́ри́в | потьма́ри́ли |
| жін.р. | потьма́ри́ла |
| сер.р. | потьма́ри́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| потьма́рений |
| Безособова форма |
| потьма́рено |
| Дієприслівник |
| потьма́ри́вши |
| | |
| [форми з наголосом на суфіксі: ‘потьмари”ти’ вживаються рідко] | | |
