| | |
| почудува́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (подивуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | почудува́тися, почудува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | почуду́ймося, почуду́ймось |
| 2 особа | почуду́йся, почуду́йсь | почуду́йтеся, почуду́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | почуду́юся, почуду́юсь | почуду́ємося, почуду́ємось, почуду́ємся |
| 2 особа | почуду́єшся | почуду́єтеся, почуду́єтесь |
| 3 особа | почуду́ється | почуду́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | почудува́вся, почудува́всь | почудува́лися, почудува́лись |
| жін.р. | почудува́лася, почудува́лась |
| сер.р. | почудува́лося, почудува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| почудува́вшись |
| | |
| [рідко] | | |
