| | |
| пошепта́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | пошепта́тися, пошепта́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пошепчі́мося, пошепчі́мось, пошепчі́мся |
| 2 особа | пошепчи́ся, пошепчи́сь | пошепчі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пошепчу́ся, пошепчу́сь | поше́пчемося, поше́пчемось, поше́пчемся |
| 2 особа | поше́пчешся | поше́пчетеся, поше́пчетесь |
| 3 особа | поше́пчеться | поше́пчуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | пошепта́вся, пошепта́всь | пошепта́лися, пошепта́лись |
| жін.р. | пошепта́лася, пошепта́лась |
| сер.р. | пошепта́лося, пошепта́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| пошепта́вшись |
