| | |
| пригово́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | пригово́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пригово́рюймо |
| 2 особа | пригово́рюй | пригово́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пригово́рюватиму | пригово́рюватимемо, пригово́рюватимем |
| 2 особа | пригово́рюватимеш | пригово́рюватимете |
| 3 особа | пригово́рюватиме | пригово́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пригово́рюю | пригово́рюємо, пригово́рюєм |
| 2 особа | пригово́рюєш | пригово́рюєте |
| 3 особа | пригово́рює | пригово́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| пригово́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | пригово́рював | пригово́рювали |
| жін. р. | пригово́рювала |
| сер. р. | пригово́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| пригово́рювавши |
