| прикме́тний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | прикме́тний | прикме́тна | прикме́тне | прикме́тні |
| родовий | прикме́тного | прикме́тної | прикме́тного | прикме́тних |
| давальний | прикме́тному | прикме́тній | прикме́тному | прикме́тним |
| знахідний | прикме́тний, прикме́тного | прикме́тну | прикме́тне | прикме́тні, прикме́тних |
| орудний | прикме́тним | прикме́тною | прикме́тним | прикме́тними |
| місцевий | на/у прикме́тному, прикме́тнім | на/у прикме́тній | на/у прикме́тному, прикме́тнім | на/у прикме́тних |
| [розм.] | ||||