| прикочува́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (від: кочува”ти) | ||
| Інфінітив | прикочува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прикочу́ймо | |
| 2 особа | прикочу́й | прикочу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прикочу́ю | прикочу́ємо, прикочу́єм |
| 2 особа | прикочу́єш | прикочу́єте |
| 3 особа | прикочу́є | прикочу́ють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | прикочува́в | прикочува́ли |
| жін.р. | прикочува́ла | |
| сер.р. | прикочува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| прикочува́вши | ||