| | |
| присві́дчуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (переконуватися, пересвідчуватися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | присві́дчуватися, присві́дчуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | присві́дчуймося, присві́дчуймось |
| 2 особа | присві́дчуйся, присві́дчуйсь | присві́дчуйтеся, присві́дчуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | присві́дчуватимуся, присві́дчуватимусь | присві́дчуватимемося, присві́дчуватимемось, присві́дчуватимемся |
| 2 особа | присві́дчуватимешся | присві́дчуватиметеся, присві́дчуватиметесь |
| 3 особа | присві́дчуватиметься | присві́дчуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | присві́дчуюся, присві́дчуюсь | присві́дчуємося, присві́дчуємось, присві́дчуємся |
| 2 особа | присві́дчуєшся | присві́дчуєтеся, присві́дчуєтесь |
| 3 особа | присві́дчується | присві́дчуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| присві́дчуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | присві́дчувався, присві́дчувавсь | присві́дчувалися, присві́дчувались |
| жін. р. | присві́дчувалася, присві́дчувалась |
| сер. р. | присві́дчувалося, присві́дчувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| присві́дчувавшись |
