| | |
| проволіка́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | проволіка́тися, проволіка́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | проволіка́ймося, проволіка́ймось |
| 2 особа | проволіка́йся, проволіка́йсь | проволіка́йтеся, проволіка́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | проволіка́юся, проволіка́юсь | проволіка́ємося, проволіка́ємось, проволіка́ємся |
| 2 особа | проволіка́єшся | проволіка́єтеся, проволіка́єтесь |
| 3 особа | проволіка́ється | проволіка́ються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | проволіка́вся, проволіка́всь | проволіка́лися, проволіка́лись |
| жін.р. | проволіка́лася, проволіка́лась |
| сер.р. | проволіка́лося, проволіка́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| проволіка́вшись |
