| | |
| провоня́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | провоня́тися, провоня́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | провоня́ймося, провоня́ймось |
| 2 особа | провоня́йся, провоня́йсь | провоня́йтеся, провоня́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | провоня́тимуся, провоня́тимусь | провоня́тимемося, провоня́тимемось, провоня́тимемся |
| 2 особа | провоня́тимешся | провоня́тиметеся, провоня́тиметесь |
| 3 особа | провоня́тиметься | провоня́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | провоня́юся, провоня́юсь | провоня́ємося, провоня́ємось, провоня́ємся |
| 2 особа | провоня́єшся | провоня́єтеся, провоня́єтесь |
| 3 особа | провоня́ється | провоня́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| провоня́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | провоня́вся, провоня́всь | провоня́лися, провоня́лись |
| жін. р. | провоня́лася, провоня́лась |
| сер. р. | провоня́лося, провоня́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| провоня́вшись |
