| | |
| прочу́нювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прочу́нювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прочу́нюймо |
| 2 особа | прочу́нюй | прочу́нюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочу́нюватиму | прочу́нюватимемо, прочу́нюватимем |
| 2 особа | прочу́нюватимеш | прочу́нюватимете |
| 3 особа | прочу́нюватиме | прочу́нюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прочу́нюю | прочу́нюємо, прочу́нюєм |
| 2 особа | прочу́нюєш | прочу́нюєте |
| 3 особа | прочу́нює | прочу́нюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| прочу́нюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прочу́нював | прочу́нювали |
| жін. р. | прочу́нювала |
| сер. р. | прочу́нювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| прочу́нюваний |
| Безособова форма |
| прочу́нювано |
| Дієприслівник |
| прочу́нювавши |
