| | |
| прошпе́титися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прошпе́титися, прошпе́титись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прошпе́тьмося, прошпе́тьмось |
| 2 особа | прошпе́ться | прошпе́тьтеся, прошпе́тьтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прошпе́чуся, прошпе́чусь | прошпе́тимося, прошпе́тимось, прошпе́тимся |
| 2 особа | прошпе́тишся | прошпе́титеся, прошпе́титесь |
| 3 особа | прошпе́титься | прошпе́тяться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | прошпе́тився, прошпе́тивсь | прошпе́тилися, прошпе́тились |
| жін.р. | прошпе́тилася, прошпе́тилась |
| сер.р. | прошпе́тилося, прошпе́тилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прошпе́тившись |
