| відстоя́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (оборонити; стояти деякий час) | ||
| Інфінітив | відстоя́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | відсті́ймо | |
| 2 особа | відсті́й | відсті́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | відстою́ | відсто́їмо, відсто́їм |
| 2 особа | відсто́їш | відсто́їте |
| 3 особа | відсто́їть | відсто́ять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | відстоя́в | відстоя́ли |
| жін.р. | відстоя́ла | |
| сер.р. | відстоя́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| відсто́яний | ||
| Безособова форма | ||
| відсто́яно | ||
| Дієприслівник | ||
| відстоя́вши | ||