| | |
| вінча́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вінча́тися, вінча́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вінча́ймося, вінча́ймось |
| 2 особа | вінча́йся, вінча́йсь | вінча́йтеся, вінча́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вінча́тимуся, вінча́тимусь | вінча́тимемося, вінча́тимемось, вінча́тимемся |
| 2 особа | вінча́тимешся | вінча́тиметеся, вінча́тиметесь |
| 3 особа | вінча́тиметься | вінча́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вінча́юся, вінча́юсь | вінча́ємося, вінча́ємось, вінча́ємся |
| 2 особа | вінча́єшся | вінча́єтеся, вінча́єтесь |
| 3 особа | вінча́ється | вінча́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вінча́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вінча́вся, вінча́всь | вінча́лися, вінча́лись |
| жін. р. | вінча́лася, вінча́лась |
| сер. р. | вінча́лося, вінча́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вінча́вшись |
