| віншува́льний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | віншува́льний | віншува́льна | віншува́льне | віншува́льні |
| родовий | віншува́льного | віншува́льної | віншува́льного | віншува́льних |
| давальний | віншува́льному | віншува́льній | віншува́льному | віншува́льним |
| знахідний | віншува́льний | віншува́льну | віншува́льне | віншува́льні |
| орудний | віншува́льним | віншува́льною | віншува́льним | віншува́льними |
| місцевий | на/у віншува́льному, віншува́льнім | на/у віншува́льній | на/у віншува́льному, віншува́льнім | на/у віншува́льних |
| [рідко] | ||||