| | |
| вісти́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (віщувати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вісти́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вісті́мо, вісті́м |
| 2 особа | вісти́ | вісті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вісти́тиму | вісти́тимемо, вісти́тимем |
| 2 особа | вісти́тимеш | вісти́тимете |
| 3 особа | вісти́тиме | вісти́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | віщу́ | вістимо́, вісти́м |
| 2 особа | вісти́ш | вістите́ |
| 3 особа | вісти́ть | вістя́ть |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вістячи́* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вісти́в | вісти́ли |
| жін. р. | вісти́ла |
| сер. р. | вісти́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вісти́вши |
