| | |
| вгомо́нюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вгомо́нюватися, вгомо́нюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вгомо́нюймося, вгомо́нюймось |
| 2 особа | вгомо́нюйся, вгомо́нюйсь | вгомо́нюйтеся, вгомо́нюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомо́нюватимуся, вгомо́нюватимусь | вгомо́нюватимемося, вгомо́нюватимемось, вгомо́нюватимемся |
| 2 особа | вгомо́нюватимешся | вгомо́нюватиметеся, вгомо́нюватиметесь |
| 3 особа | вгомо́нюватиметься | вгомо́нюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вгомо́нююся, вгомо́нююсь | вгомо́нюємося, вгомо́нюємось, вгомо́нюємся |
| 2 особа | вгомо́нюєшся | вгомо́нюєтеся, вгомо́нюєтесь |
| 3 особа | вгомо́нюється | вгомо́нюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вгомо́нюючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вгомо́нювався, вгомо́нювавсь | вгомо́нювалися, вгомо́нювались |
| жін. р. | вгомо́нювалася, вгомо́нювалась |
| сер. р. | вгомо́нювалося, вгомо́нювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вгомо́нювавшись |
