| видю́чий1 – прикметник | ||||
| (який бачить) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | видю́чий | видю́ча | видю́че | видю́чі |
| родовий | видю́чого | видю́чої | видю́чого | видю́чих |
| давальний | видю́чому | видю́чій | видю́чому | видю́чим |
| знахідний | видю́чий, видю́чого | видю́чу | видю́че | видю́чі, видю́чих |
| орудний | видю́чим | видю́чою | видю́чим | видю́чими |
| місцевий | на/у видю́чому, видю́чім | на/у видю́чій | на/у видю́чому, видю́чім | на/у видю́чих |