| | |
| вилу́плюватися1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (виходити з яйця; з’являтися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вилу́плюватися, вилу́плюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | вилу́плюватиметься | вилу́плюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | | |
| 2 особа | | |
| 3 особа | вилу́плюється | вилу́плюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вилу́плюючись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вилу́плювався, вилу́плювавсь | вилу́плювалися, вилу́плювались |
| жін. р. | вилу́плювалася, вилу́плювалась |
| сер. р. | вилу́плювалося, вилу́плювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вилу́плювавшись |
