| ви́палити1 – дієслово доконаного виду | ||
| (піддати вогню) | ||
| Інфінітив | ви́палити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́палімо, ви́палім | |
| 2 особа | ви́пали | ви́паліть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́палю | ви́палимо, ви́палим |
| 2 особа | ви́палиш | ви́палите |
| 3 особа | ви́палить | ви́палять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́палив | ви́палили |
| жін.р. | ви́палила | |
| сер.р. | ви́палило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ви́палений | ||
| Безособова форма | ||
| ви́палено | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́паливши | ||