| | |
| ви́рватися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | ви́рватися, ви́рватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ви́рвімося, ви́рвімось, ви́рвімся |
| 2 особа | ви́рвися, ви́рвись | ви́рвіться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ви́рвуся, ви́рвусь | ви́рвемося, ви́рвемось, ви́рвемся |
| 2 особа | ви́рвешся | ви́рветеся, ви́рветесь |
| 3 особа | ви́рветься | ви́рвуться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | ви́рвався, ви́рвавсь | ви́рвалися, ви́рвались |
| жін.р. | ви́рвалася, ви́рвалась |
| сер.р. | ви́рвалося, ви́рвалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| ви́рвавшись |
