| ви́слідити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | ви́слідити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ви́слідімо, ви́слідім | |
| 2 особа | ви́сліди | ви́слідіть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ви́сліджу | ви́слідимо, ви́слідим |
| 2 особа | ви́слідиш | ви́слідите |
| 3 особа | ви́слідить | ви́слідять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | ви́слідив | ви́слідили |
| жін.р. | ви́слідила | |
| сер.р. | ви́слідило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| ви́сліджений | ||
| Безособова форма | ||
| ви́сліджено | ||
| Дієприслівник | ||
| ви́слідивши | ||