| вису́джуватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | вису́джуватися, вису́джуватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | вису́джуватиметься | вису́джуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | вису́джується | вису́джуються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| вису́джуючись* | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | вису́джувався, вису́джувавсь | вису́джувалися, вису́джувались |
| жін. р. | вису́джувалася, вису́джувалась | |
| сер. р. | вису́джувалося, вису́джувалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| вису́джувавшись | ||