| | |
| вихо́взуватися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (вислизати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вихо́взуватися, вихо́взуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вихо́взуймося, вихо́взуймось |
| 2 особа | вихо́взуйся, вихо́взуйсь | вихо́взуйтеся, вихо́взуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вихо́взуюся, вихо́взуюсь | вихо́взуємося, вихо́взуємось, вихо́взуємся |
| 2 особа | вихо́взуєшся | вихо́взуєтеся, вихо́взуєтесь |
| 3 особа | вихо́взується | вихо́взуються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | вихо́взувався, вихо́взувавсь | вихо́взувалися, вихо́взувались |
| жін.р. | вихо́взувалася, вихо́взувалась |
| сер.р. | вихо́взувалося, вихо́взувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вихо́взувавшись |
| | |
| [діал.] | | |
