| ви́цвілий1 – дієприкметник | ||||
| (від: ви”цвісти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ви́цвілий | ви́цвіла | ви́цвіле | ви́цвілі |
| родовий | ви́цвілого | ви́цвілої | ви́цвілого | ви́цвілих |
| давальний | ви́цвілому | ви́цвілій | ви́цвілому | ви́цвілим |
| знахідний | ви́цвілий | ви́цвілу | ви́цвіле | ви́цвілі |
| орудний | ви́цвілим | ви́цвілою | ви́цвілим | ви́цвілими |
| місцевий | на/у ви́цвілому, ви́цвілім | на/у ви́цвілій | на/у ви́цвілому, ви́цвілім | на/у ви́цвілих |