| | |
| вли́ти1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (налити в середину; додати) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вли́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вли́ймо |
| 2 особа | влий | вли́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | увіллю́, уллю́ | увіллємо́, увіллє́м, уллємо́, уллє́м |
| 2 особа | увіллє́ш, уллє́ш | увіллєте́, уллєте́ |
| 3 особа | увіллє́, уллє́ | увіллю́ть, уллю́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | увілля́в, влив | увілля́ли, влили́ |
| жін.р. | увілля́ла, влила́ |
| сер.р. | увілля́ло, влило́ |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| увілля́тий, вли́тий |
| Безособова форма |
| увілля́то, вли́то |
| Дієприслівник |
| увілля́вши, вли́вши |
