| | | | |
| впослі́джений1 – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| (від: впосліди”ти) | | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | впослі́джений | впослі́джена | впослі́джене | впослі́джені |
| родовий | впослі́дженого | впослі́дженої | впослі́дженого | впослі́джених |
| давальний | впослі́дженому | впослі́дженій | впослі́дженому | впослі́дженим |
| знахідний | впослі́джений, впослі́дженого | впослі́джену | впослі́джене | впослі́джені, впослі́джених |
| орудний | впослі́дженим | впослі́дженою | впослі́дженим | впослі́дженими |
| місцевий | на/у впослі́дженому, впослі́дженім | на/у впослі́дженій | на/у впослі́дженому, впослі́дженім | на/у впослі́джених |
