| | |
| впослі́джувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | впослі́джувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | впослі́джуймо |
| 2 особа | впослі́джуй | впослі́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | впослі́джуватиму | впослі́джуватимемо, впослі́джуватимем |
| 2 особа | впослі́джуватимеш | впослі́джуватимете |
| 3 особа | впослі́джуватиме | впослі́джуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | впослі́джую | впослі́джуємо, впослі́джуєм |
| 2 особа | впослі́джуєш | впослі́джуєте |
| 3 особа | впослі́джує | впослі́джують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| впослі́джуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | впослі́джував | впослі́джували |
| жін. р. | впослі́джувала |
| сер. р. | впослі́джувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| впослі́джуваний |
| Безособова форма |
| впослі́джувано |
| Дієприслівник |
| впослі́джувавши |
