| | |
| вси́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (ситити) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вси́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вси́чуймо |
| 2 особа | вси́чуй | вси́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вси́чуватиму | вси́чуватимемо, вси́чуватимем |
| 2 особа | вси́чуватимеш | вси́чуватимете |
| 3 особа | вси́чуватиме | вси́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вси́чую | вси́чуємо, вси́чуєм |
| 2 особа | вси́чуєш | вси́чуєте |
| 3 особа | вси́чує | вси́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вси́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вси́чував | вси́чували |
| жін. р. | вси́чувала |
| сер. р. | вси́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| вси́чувавши |
