| всто́ятися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (відстоятися – про рідину; встановитися) | ||
| Інфінітив | всто́ятися, всто́ятись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | ||
| 2 особа | ||
| 3 особа | всто́їться | всто́яться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | всто́явся, всто́явсь | всто́ялися, всто́ялись |
| жін.р. | всто́ялася, всто́ялась | |
| сер.р. | всто́ялося, всто́ялось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| всто́явшись | ||