| | |
| вуалюва́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | вуалюва́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | вуалю́ймо |
| 2 особа | вуалю́й | вуалю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вуалюва́тиму | вуалюва́тимемо, вуалюва́тимем |
| 2 особа | вуалюва́тимеш | вуалюва́тимете |
| 3 особа | вуалюва́тиме | вуалюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | вуалю́ю | вуалю́ємо, вуалю́єм |
| 2 особа | вуалю́єш | вуалю́єте |
| 3 особа | вуалю́є | вуалю́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| вуалю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | вуалюва́в | вуалюва́ли |
| жін. р. | вуалюва́ла |
| сер. р. | вуалюва́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| вуальо́ваний |
| Безособова форма |
| вуальо́вано |
| Дієприслівник |
| вуалюва́вши |
