| двогу́бий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | двогу́бий | двогу́ба | двогу́бе | двогу́бі |
| родовий | двогу́бого | двогу́бої | двогу́бого | двогу́бих |
| давальний | двогу́бому | двогу́бій | двогу́бому | двогу́бим |
| знахідний | двогу́бий, двогу́бого | двогу́бу | двогу́бе | двогу́бі, двогу́бих |
| орудний | двогу́бим | двогу́бою | двогу́бим | двогу́бими |
| місцевий | на/у двогу́бому, двогу́бім | на/у двогу́бій | на/у двогу́бому, двогу́бім | на/у двогу́бих |