| двокорене́вий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | двокорене́вий | двокорене́ва | двокорене́ве | двокорене́ві |
| родовий | двокорене́вого | двокорене́вої | двокорене́вого | двокорене́вих |
| давальний | двокорене́вому | двокорене́вій | двокорене́вому | двокорене́вим |
| знахідний | двокорене́вий | двокорене́ву | двокорене́ве | двокорене́ві |
| орудний | двокорене́вим | двокорене́вою | двокорене́вим | двокорене́вими |
| місцевий | на/у двокорене́вому, двокорене́вім | на/у двокорене́вій | на/у двокорене́вому, двокорене́вім | на/у двокорене́вих |