| дволи́чний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | дволи́чний | дволи́чна | дволи́чне | дволи́чні |
| родовий | дволи́чного | дволи́чної | дволи́чного | дволи́чних |
| давальний | дволи́чному | дволи́чній | дволи́чному | дволи́чним |
| знахідний | дволи́чний, дволи́чного | дволи́чну | дволи́чне | дволи́чні, дволи́чних |
| орудний | дволи́чним | дволи́чною | дволи́чним | дволи́чними |
| місцевий | на/у дволи́чному, дволи́чнім | на/у дволи́чній | на/у дволи́чному, дволи́чнім | на/у дволи́чних |