| | |
| декретува́ти – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | декретува́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | декрету́ймо |
| 2 особа | декрету́й | декрету́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | декретува́тиму | декретува́тимемо, декретува́тимем |
| 2 особа | декретува́тимеш | декретува́тимете |
| 3 особа | декретува́тиме | декретува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | декрету́ю | декрету́ємо, декрету́єм |
| 2 особа | декрету́єш | декрету́єте |
| 3 особа | декрету́є | декрету́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| декрету́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | декретува́в | декретува́ли |
| жін. р. | декретува́ла |
| сер. р. | декретува́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| декрето́ваний |
| Безособова форма |
| декрето́вано |
| Дієприслівник |
| декретува́вши |
