| | | | |
| деполітизо́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | деполітизо́ваний | деполітизо́вана | деполітизо́ване | деполітизо́вані |
| родовий | деполітизо́ваного | деполітизо́ваної | деполітизо́ваного | деполітизо́ваних |
| давальний | деполітизо́ваному | деполітизо́ваній | деполітизо́ваному | деполітизо́ваним |
| знахідний | деполітизо́ваний, деполітизо́ваного | деполітизо́вану | деполітизо́ване | деполітизо́вані, деполітизо́ваних |
| орудний | деполітизо́ваним | деполітизо́ваною | деполітизо́ваним | деполітизо́ваними |
| місцевий | на/у деполітизо́ваному, деполітизо́ванім | на/у деполітизо́ваній | на/у деполітизо́ваному, деполітизо́ванім | на/у деполітизо́ваних |
