| | |
| дожида́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дожида́тися, дожида́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дожида́ймося, дожида́ймось |
| 2 особа | дожида́йся, дожида́йсь | дожида́йтеся, дожида́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дожида́тимуся, дожида́тимусь | дожида́тимемося, дожида́тимемось, дожида́тимемся |
| 2 особа | дожида́тимешся | дожида́тиметеся, дожида́тиметесь |
| 3 особа | дожида́тиметься | дожида́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дожида́юся, дожида́юсь | дожида́ємося, дожида́ємось, дожида́ємся |
| 2 особа | дожида́єшся | дожида́єтеся, дожида́єтесь |
| 3 особа | дожида́ється | дожида́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дожида́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дожида́вся, дожида́всь | дожида́лися, дожида́лись |
| жін. р. | дожида́лася, дожида́лась |
| сер. р. | дожида́лося, дожида́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дожида́вшись |
