| | |
| доколу́пуватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | доколу́пуватися, доколу́пуватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | доколу́пуймося, доколу́пуймось |
| 2 особа | доколу́пуйся, доколу́пуйсь | доколу́пуйтеся, доколу́пуйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доколу́пуватимуся, доколу́пуватимусь | доколу́пуватимемося, доколу́пуватимемось, доколу́пуватимемся |
| 2 особа | доколу́пуватимешся | доколу́пуватиметеся, доколу́пуватиметесь |
| 3 особа | доколу́пуватиметься | доколу́пуватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доколу́пуюся, доколу́пуюсь | доколу́пуємося, доколу́пуємось, доколу́пуємся |
| 2 особа | доколу́пуєшся | доколу́пуєтеся, доколу́пуєтесь |
| 3 особа | доколу́пується | доколу́пуються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| доколу́пуючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | доколу́пувався, доколу́пувавсь | доколу́пувалися, доколу́пувались |
| жін. р. | доколу́пувалася, доколу́пувалась |
| сер. р. | доколу́пувалося, доколу́пувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| доколу́пувавшись |
