| докува́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (закінчувати кувати; кувати до кінця) | ||
| Інфінітив | докува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | доку́ймо | |
| 2 особа | доку́й | доку́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | докую́ | докуємо́, докує́м |
| 2 особа | докує́ш | докуєте́ |
| 3 особа | докує́ | докую́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | докува́в | докува́ли |
| жін.р. | докува́ла | |
| сер.р. | докува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| доко́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| доко́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| докува́вши | ||