| | |
| долі́чувати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | долі́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | долі́чуймо |
| 2 особа | долі́чуй | долі́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | долі́чуватиму | долі́чуватимемо, долі́чуватимем |
| 2 особа | долі́чуватимеш | долі́чуватимете |
| 3 особа | долі́чуватиме | долі́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | долі́чую | долі́чуємо, долі́чуєм |
| 2 особа | долі́чуєш | долі́чуєте |
| 3 особа | долі́чує | долі́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| долі́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | долі́чував | долі́чували |
| жін. р. | долі́чувала |
| сер. р. | долі́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| долі́чувавши |
