| | |
| дорозуміва́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дорозуміва́тися, дорозуміва́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дорозуміва́ймося, дорозуміва́ймось |
| 2 особа | дорозуміва́йся, дорозуміва́йсь | дорозуміва́йтеся, дорозуміва́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дорозуміва́тимуся, дорозуміва́тимусь | дорозуміва́тимемося, дорозуміва́тимемось, дорозуміва́тимемся |
| 2 особа | дорозуміва́тимешся | дорозуміва́тиметеся, дорозуміва́тиметесь |
| 3 особа | дорозуміва́тиметься | дорозуміва́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дорозуміва́юся, дорозуміва́юсь | дорозуміва́ємося, дорозуміва́ємось, дорозуміва́ємся |
| 2 особа | дорозуміва́єшся | дорозуміва́єтеся, дорозуміва́єтесь |
| 3 особа | дорозуміва́ється | дорозуміва́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дорозуміва́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дорозуміва́вся, дорозуміва́всь | дорозуміва́лися, дорозуміва́лись |
| жін. р. | дорозуміва́лася, дорозуміва́лась |
| сер. р. | дорозуміва́лося, дорозуміва́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| дорозуміва́вшись |
| | |
| [діал.] | | |
