| доточи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (подовжувати предмет; говорити чи писати на додаток) | ||
| Інфінітив | доточи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | доточі́мо, доточі́м | |
| 2 особа | доточи́ | доточі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | доточу́ | дото́чимо, дото́чим |
| 2 особа | дото́чиш | дото́чите |
| 3 особа | дото́чить | дото́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | доточи́в | доточи́ли |
| жін.р. | доточи́ла | |
| сер.р. | доточи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| дото́чений | ||
| Безособова форма | ||
| дото́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| доточи́вши | ||