| | |
| дото́чувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (подовжувати предмет; говорити чи писати на додаток до чогось) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | дото́чувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | дото́чуймо |
| 2 особа | дото́чуй | дото́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дото́чуватиму | дото́чуватимемо, дото́чуватимем |
| 2 особа | дото́чуватимеш | дото́чуватимете |
| 3 особа | дото́чуватиме | дото́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | дото́чую | дото́чуємо, дото́чуєм |
| 2 особа | дото́чуєш | дото́чуєте |
| 3 особа | дото́чує | дото́чують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| дото́чуючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | дото́чував | дото́чували |
| жін. р. | дото́чувала |
| сер. р. | дото́чувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| дото́чуваний |
| Безособова форма |
| дото́чувано |
| Дієприслівник |
| дото́чувавши |
