| | |
| доу́муватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | доу́муватися, доу́муватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | доу́муймося, доу́муймось |
| 2 особа | доу́муйся, доу́муйсь | доу́муйтеся, доу́муйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доу́муватимуся, доу́муватимусь | доу́муватимемося, доу́муватимемось, доу́муватимемся |
| 2 особа | доу́муватимешся | доу́муватиметеся, доу́муватиметесь |
| 3 особа | доу́муватиметься | доу́муватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | доу́муюся, доу́муюсь | доу́муємося, доу́муємось, доу́муємся |
| 2 особа | доу́муєшся | доу́муєтеся, доу́муєтесь |
| 3 особа | доу́мується | доу́муються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| доу́муючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | доу́мувався, доу́мувавсь | доу́мувалися, доу́мувались |
| жін. р. | доу́мувалася, доу́мувалась |
| сер. р. | доу́мувалося, доу́мувалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| доу́мувавшись |
| | |
| [діал.] | | |
